Консультації для батьків

«Домашня діагностика готовності дитини до школи»

Самооцінка дитини - це дуже важливо.

Поради батькам

Консультація для батьків

 “Мовленнєві ігри дорогою додому”.

Сучасні умови життя, на жаль, не дозволяють батькам приділяти досить часу своїм дітям. Заробляння грошей, створення стабільності в сім’ї є пріоритетним завданням дорослого населення нашої країни. Швидкий темп життя, брак вільного часу віддаляють батьків від дітей. Звичайно, було б просто чудово, якби мами і тата більше спілкувалися з дітьми, частіше б грали в спільні ігри. Дуже цінний досвід сімей, де незважаючи ні на що збереглися традиції спільних вечерь, настільних ігор, перегляду та обговорення телепередач і дитячих фільмів. А що ж робити, якщо дійсно немає достатньо часу для спілкування з дитиною, і вже тим більше для спільних ігор?

  Пограйте з малюком, згадайте своє дитинство, свої улюблені ігри. Спілкування – запорука розуміння.  Адже так важливо навчитися розуміти один одного!

    Найкраще  розвивати мовні навички у вільному спілкуванні з дитиною, у творчих іграх. Діти, захоплені задумом гри, не помічають того, що вони вчаться, хоча їм доводиться долати труднощі при вирішенні завдань, поставлених у ігровій формі.

Більшість ігор на вулиці не вимагають спеціального обладнання і підготовки, однак розвивають моторику, слухову і зорову увагу, мислення, словниковий запас і зв’язне мовлення.

«Спостерігаємо за транспортом»

Порахуйте, скільки автомобілів, автобусів, тролейбусів зустрілося вам по дорозі.

Розкажіть, якими вони бувають?

Як їх можна назвати одним словом? (транспорт)

Згадайте скільки дверей, коліс у автобуса.

Який вид транспорту ви ще знаєте? (водний – човник, пароплав.., повітряний – літак…, наземний – машина, велосипед….)

 «А будинки бувають різні…»

Розгляньте будинки навколо вас. Які вони бувають?

Дерев’яні, цегляні, одноповерхові, п’ятиповерхові…, високі, низькі, красиві і ….

Згадайте, на якому поверсі ви живете?

Скільки поверхів над вами, під вами?

Порахуйте скільки вікон на вашому поверсі, в будинку?

«Вивчаємо все живе…»

Розкажіть, скільки дорослих, дітей, тварин вам зустрілося по дорозі. Опишіть їх.

Вони веселі, сумні, старі, молоді, худенькі, великі…

Придумайте загадку про них.

Частіше задавайте питання:

«Хто це? Маленький, пухнастий, з вусами і нявкає….».

«Що буває…»

Почніть гру словами: «М’яким може бути хліб, а ще подушка, а ще м’яким може бути…» і почекайте, поки дитина придумає свій варіант.

Або так:

•     Що буває круглим?

•     Що буває гострим?

•     Що буває рідким?

•     Що буває довгим?

•     Що буває пухнастим?

•     Що буває твердим?

•     Що буває квадратним?

•     Що буває ароматним?

«Хто ким був чи що, чим було?»

Ким або чим раніше було курча (яйцем), кінь (лошам), жаба (пуголовком), метелик (гусеницею), черевики (шкірою), сорочка (тканиною), риба (ікринкою), шафа (дошкою), хліб (борошном), велосипед (залізом), светр (шерстю) і т. д.?

 «Закінчи речення»

•     Маринка не пішла сьогодні в школу, тому що… (захворіла).

•     Я не хочу спати, тому що… (ще рано).

•     Ми поїдемо завтра в ліс, якщо… (буде хороша погода).

•     Мама пішла в магазин, щоб… (купити продукти).

•     Кішка залізла на дерево, щоб… (врятуватися то собаки).

«Буває – не буває»

Запропонуйте дитині підтвердити правильність висловлювання словами «буває» або «не буває».

•     Чашка смажиться на сковороді.

•     Ведмідь спить у барлозі.

•     Людина вище собаки.

•     Воробей – це не птах і т. п.

Ця гра розвиває слухову увагу, яка необхідне кожній дитині для успішного навчання.

«Відгадай, що я бачу»

Запропонуйте дитині відгадати слово, яке ви задумали, користуючись словами-підказками:

•     Високий, цегляний, багатоповерховий (будинок).

•     Маленький, сіренький, вміє літати, цвірінькає (горобець).

•     Гарна, колюча, приємно пахне, може бути різних кольорів (троянда).

«У магазині»

Разом із дитиною Ви опинилися в магазині, вибираєте продукти і питаєте:

•     «Я хочу зварити борщ. Що мені потрібно купити?» Дитині пропонується перерахувати продукти.

•     «Ми з тобою купимо цукор. Куди ж нам вдома його покласти? Я забула, як називається посуд для цукру?» «Цукорниця» – відповідає дитина.

•     «А в цьому відділі я купила груші, апельсини і лимон. Як це можна назвати одним словом?» «Фрукти» – каже син або донька.

 «Порівняй»

•     В магазині порівняйте дві чашки (за кольором, об’ємом, матеріалом).

•     На вулиці порівняйте дві машини, два будинки, два дерева.

Що подобається більше? Чому? Поясни.

«Відгадай предмет за назвою його частин»

•     Кузов, кабіна, колеса, кермо, фари, дверцята (вантажівка).

•     Стовбур, гілки, сучки, листя, кора, коріння (дерево).

•     Дно, кришка, стінки, ручки (каструля).

•     Палуба, каюта, якір, корма, ніс (корабель).

•     Під’їзд, поверх, сходи, квартири, горище (будинок).

•     Крила, кабіна, хвіст, мотор (літак).

•     Очі, чоло, ніс, рот, брови, щоки (обличчя).

«Чарівні окуляри»

Уявіть, що у вас є «чарівні окуляри» коли їх одягаєш, то все навколо стає (зеленим, синім і. т. д). Поглянь навколо і скажи якого кольору все стало. (Червоні чоботи, червоне дерево, червоний паркан, червона кішка…). Варіантів гри може бути багато.

«Хто що робить?»

Завдання дитини придумати якомога більше слів до слова (кіт, горобець, машина, дерево…).

Кішка нявкає, біжить, стрибає, сичить…,

машина їде, гуде, везе вантажі…і т. д.

 «Ланцюжок слів»

Називати по черзі слова, що починаються на останній звук попереднього слова. Приклад: сова – апельсин – носок – кіт…

«З чого яке?»

Сік з яблук – яблучний, а з груш? Слив? Будинок з цегли – який? Книга з паперу, ковдра з вовни і т. д.

 «Дивна історія»

У цій грі потрібно буде скласти розповідь про те, що ви побачите з дитиною по дорозі додому. Краще, якщо ви почнете цей розповідь самі, а дитина її продовжить. Не обмежуйте фантазію малюка, але стежте, щоб слова дитина вимовляв правильно.

Звичайно, дорогі наші мами і тата, це лише мала частина тих ігор, які ви можете запропонувати малюкові по дорозі в ясла-садок і додому. Але нам дуже хотілося, щоб вони допомогли вам стати ближче з вашим сином чи донькою і дали можливість отримувати задоволення від спілкування з ними.

Пам’ятайте, кожна дитина любить своїх батьків просто так, тільки за те, що вони її батьки, за те, що вони про нього піклуються і люблять його. Спільні ігри допоможуть вам стати ближче, а це дуже важливо. Грайте зі своїми дітьми і дружіть. Представлені ігри сприяють не тільки встановленню більш тісних відносин між вами і вашою дитиною, але так само спрямовані на розвиток пам’яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви, мовлення вашої дитини. Грайте і не забувайте хвалити своїх дітей!

Батькам про пава дитини

Консультація для батьків

« Правове виховання і педагогіка

 толерантності в сім’ї »

      Коли маля з’явилося на світ , ми хочемо , щоб воно було здорове. Зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися , якою людиною воно стане.

      Наше дитя поступово опановує загальні . властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність.  Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова , за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже , добре ставлення близьких , особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини  - вагомий чинник виховання. 

      Потреба у визнанні  - одна з найбільш значущих людських потреб. В ім’я  цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається.

      Не будемо іронізувати над нашим малюком ! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу « У тебе не вийде, облиш це заняття », « Відчепись від мене і дай мені спокій », « Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати малому , що він тупий , брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте , що приниження – дійовий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.

      Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже , як зробити так, щоб дитина за власним бажанням , свідомо  прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на     нього чекає стільки випробувань. Маля не може само розвивати свою унікальність. Йому потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.

      Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття  власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність,утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого – педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання. 

       Правильна оцінка дитиною свого « Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки , на ній ґрунтуються такі почуття  як відповідальність, сором, провина,  совість тощо. 

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність  між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило, честь, обов’язок. Ми, дорослі , маємо сформувати в дітей розуміння того . що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами , знати припустимі межі дозволеного. Ми  маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.

     У « Декларації про права дитини» ( 1959 р.) сказано : « Ми - діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами , як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас , щоб ми мали можливість рости гідно  й вільно.»

     Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності , почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім’ї ; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв’язання різних проблем, поваги до чужої думки, об’єктивної самооцінки.

     Американський психологи Вірджинія Сатір сказала : « Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю ». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.

       

Консультація для батьків майбутніх першокласників.

                                                              

Консультація для батьків

«Золоті правила виховання дитини в сім’ї»

                                                                             

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;

2. Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту;

3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки ди-тини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім’ї, бажаний результат виховання.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка - за рухливість, флегматика - за повільність, неврівноваженого - за плаксивість.

2. Під час їжі.

3.Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої - злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців - до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, - значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шанажувати батьків.

Яка провідна рука — права чи ліва?

У випадку явної ліворукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав’язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми - дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість розв’язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина більше користується «послугами» лівої півкулі, а друга - правої. Майже кожний малюк має провідні руку, око, вухо. Якщо провідним є правий парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов’язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчити лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі - дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку - майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мислення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навколишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід ураховувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнтуються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія - індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуваною, невротичною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточуючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам’ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Ні — виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйтедитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Роль сімейних традицій у вихованні дитини

Консультація для батьків

Сім'я - це будинок. Сім'я - це фортеця. Сім'я - це центр, навколо якого створюється коло для спілкування і закладається майбутнє кожної людини. У кожній сім'ї свої правила і порядки, свій особливий спосіб життя і свої погляди на життя. Молоді одружуються, створюють свою сім'ю, вносячи в неї ті підвалини і переконання, які були щеплені їм з дитинства.

Але існують ритуали і традиції, характерні для всіх міцних і дружних сімей. Добре слово з ранку, подяку за приготований обід і допомога по господарству, занепокоєння про стан здоров'я і про плани членів сім'ї, все це є запорукою благополуччя сімейного життя. З вміння спілкуватися з родичами та вміння проводити з ними час складаються сімейні традиції і культура сімейного поведінки.

Повага до членів сім'ї, доброта в словах і вчинках, можливість зробити приємне і допомогти, показують культуру людини та її виховання. Людина, яка поводиться культурно в своїй сім'ї, і в суспільстві буде вести себе відповідно.

Дитина - це майбутнє нашої країни. Розуміючи це, навчіть дитину любити навколишній світ. Він росте і проявляє все більше інтересу до сімейних традицій. Поважайте його бажання пізнати світ, дозволяючи йому брати участь в житті сім'ї. Прибираючи квартиру, готуючи обід, прикрашаючи будинок до приходу гостей або до свята, залучіть і дитини в ці процеси.

Важливим місцем у будинку є кухня. Збираючись за столом всією родиною, ми відчуваємо себе захищеними, і розуміємо, що сім'я завжди допоможе.
Спілкування, обговорення новин, прийняття спільних рішень - це ще одна важлива сімейна традиція. Уміння спілкуватися з людьми і розуміти співрозмовника, допоможе дитині адаптуватися в суспільстві і знайти друзів.

Сімейні традиції часто йдуть від старшого покоління. Наші бабусі і дідусі - це джерело думок і порад, знань і досвіду. Спілкування з ними збагачує внутрішній світ дитини. Взаємозв'язок молодого і старшого покоління дуже важлива. Перебуваючи в тісному контакті з бабусями і дідусями, дитина дізнається у них про минуле, вчиться поважати старість і краще розуміти світ.

Сімейні традиції допомагають дитині вступити в доросле життя. У сім'ї дитина отримує всі основи свого світогляду і сценарій подальшої поведінки. Тому умови, в яких виріс дитина, є важливим показником його культурного рівня.

Виховання дітей, побудоване на любові до себе і до оточуючих, дозволить зберегти ті людські якості, які в подальшому призведуть до створення ще однієї міцною і благополучної сім'ї. Чим більше буде таких сімей, тим більше моральним буде людство в цілому.

PS День народження дитини - це ще один привід зібратися за столом. А подарунком може стати казковий дитячий торт, виконаний у вигляді красивої іграшки або героя з улюбленого мультика вашого малюка. Замовивши таке чудо в компанії "Алтуф'єво", вам вдасться порадувати іменинника та гостей, а також залишити про свято приємні спогади.